Вплив лемківських і бойківських легенд і міфів на розвиток масової комунікації східних слов’ян (прикордонні території Польщі, України та Словаччини
DOI:
https://doi.org/10.37222/2524-0315-2019-11(27)-9Ключові слова:
лемки, масова комунікація, етнічна журналістика, легенди, міфи.Анотація
Статтю присвячено легендам та міфам як первинним засобам масової комунікації у прикордонних районах Польщі, України та Словаччини, населених лемками, бойками та гуцулами. Приділено увагу початкам розвитку медіа та особливостям того періоду. Розглянуто вплив цих «первісних» засобів масової комунікації на суспільство порівняно з їхніми сучасними аналогами.
Стаття має інтердисциплінарний характер, об’єднує підходи журналістикознавства, соціології, культурології, етнографії та історії. У дослідженні легенди розглянуто і як історичне джерело, і як літературний жанр, таким чином увагу зосереджено не лише на фантастичній оповіді, а й на її історико-етнографічних аспектах. Легенди розповідають про простих людей та героїв, відтворюють історичні події, часто збагачені паранормальними явищами, втручанням божественних та надприродних сил. Міф розглянуто як літературний жанр, що розповідає історію богів та божеств, а також як спосіб алегорично передати історію людей. Описуючи події, що мають коріння в історичних фактах, легенди та міфи стали невід’ємною частиною культури Прикарпаття, способом історичного наративу, своєрідним репортажем із тих років. Проаналізовані таким чином, легенди та міфи є формою репортажу авторства очевидців подій або людей, що переказують їх з других рук. Це форма тодішньої журналістики, збагачена культурними факторами, зокрема фольклором, але тим не позбавлена вартості інформаційного повідомлення.
Як основна форма масової комунікації, легенди та міфи впливали на суспільство майже так само, як і сучасні маніпуляції з фактами, створюючи «нову», «альтернативну» реальність. Їх можна назвати масовою комунікацією, оскільки вони охоплювали кілька народів та мали досить широке географічне покриття: території лемківських, бойківських, гуцульських, румунських, словацьких, угорських, українських та польських поселенців, які мешкали неподалік, поширюючи інформацію у міжнародному масштабі.
Посилання
Barthes R. (1970). Mit i Znak. Eseje. Warszawa: PIW.
Goban-Klass T. (2004.) Media i komunikowanie masowe. Teorie i analizy prasy, radia, telewizji i Internetu. Warszawa: PWN.
Kryciński S. (2016). Łemkowszczyzna po obu stronach Karpat. Rzeszów: Libra.
Levinson P.(1999). Miękkie Ostrze. Muza.
Marszałek E. (2013). Radoszyckie Źródełko. http://www.beskid-niski.pl/index.php?pos=/obiekty&ID=554
Marczak W. (1992). Ukrainiec w Polsce. Było takie życie… byli tacyludzie…. Sanok: Miejska Biblioteka Publiczna w Sanoku.
Mękarska D. (2009). Bieszczadzki rozbójnik Tołhaj ma swój pomnik. Nowiny. http://www.nowiny24.pl/bieszczady/art/6053113,bieszczadzki-rozbojniktolhaj-ma-swoj-pomnik,id,t.html
Potocki A. (2016). Księga Legend Karpackich. Rzeszów: Carpathia
203 éve éve a mai napon látta meg a napvilágot Rózsa Sándor 2016 Betyársereg. http://betyarsereg.hu/203-eve-eve-a-mai-napon-latta-meg-anapvilagot-rozsa-sandor/
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2019 Дельфіна Ертановська

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
2. Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).





