Бібліотека Дідушицьких: історія, шляхи формування фондів

Автор(и)

  • Мирослава Дядюк Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника

Ключові слова:

архів, рукописний фонд, бібліотека, документи, історична колекція.

Анотація

На основі архівних документів висвітлюються основні етапи формування та розвитку Бібліотеки Дідушицьких до 1939 р. Введено в науковий обіг історичні факти про книжковий та архівний фонди родини Дідушицьких у складі Львівського філіалу Бібліотеки АН УРСР, у період Другої світової війни та післявоєнний час. Порушено питання перспектив реконструкції Бібліотеки Дідушицьких.

Біографія автора

Мирослава Дядюк, Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника

Завідувач відділу рукописів, канд. іст. наук

##submission.downloads##

Опубліковано

2012-12-28

Як цитувати

Дядюк, М. (2012). Бібліотека Дідушицьких: історія, шляхи формування фондів. Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В. Стефаника, (4(20), 431–454. вилучено із https://zapysky-lnnb.lnnb.lviv.ua/article/view/476

Номер

№ 4(20) (2012): Записки Львівської національної наукової бібліотеки України імені В.Стефаника

Розділ

Джерелознавчі студії. Розкриття фондів

Ліцензія

Авторське право (c) 2012 Мирослава Дядюк

Creative Commons License

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.

Автори, які публікуються в цьому журналі, погоджуються з наступними умовами:
1. Автори зберігають авторські права та надають журналу право першої публікації роботи, одночасно ліцензованої за ліцензією Creative Commons Attribution License, яка дозволяє іншим поширювати роботу з посиланням на авторство роботи та її першу публікацію в цьому журналі.
2. Автори можуть укладати окремі додаткові договірні угоди щодо неексклюзивного розповсюдження опублікованої в журналі версії роботи (наприклад, розміщувати її в інституційному репозиторії або публікувати в книзі) з посиланням на її першу публікацію в цьому журналі.
3. Авторам дозволяється та заохочується розміщувати свої роботи онлайн (наприклад, в інституційних репозиторіях або на своєму вебсайті) до та під час процесу подання, оскільки це може призвести до продуктивного обміну, а також до більш раннього та більшого цитування опублікованих робіт (див. The Effect of Open Access).